Францiя - Україна

19. 11. 2013 / 21:00

Переглянути альбом
Завжди дуже складно змусити себе писати звіт про виїзд після поразки улюбленої команди, подвійно складно, коли ця поразка перекреслює певні надії. Так і цього разу, ніби як вже себе налаштував писати, але перед очима стоїть безвольна гра...

Щось подібне довелося спостерігати в Роттердамі в 2008 -му , коли ми нашим фан клубом виїжджали на товариський матч проти голландців. Той матч нічого не вирішував і наші збірники відверто валяли дурня . Цього ж разу на кону стояв вихід на чемпіонат світу , що після домашньої перемоги 2:0 бачилося вже не таким нездійсненним завданням , так що поїздка в Париж на вирішальний матч плей офф повинна була стати наймасовішим виїздом нашого фан проекту за його майже 8 -річну історію , яким до цього моменту був саме роттердамський вояж . Ясна річ , що наша підготовка почалася відразу після жеребкування , хоча після київського матчу об'явилися ще бажаючі вскочити в відходящi поїзди , машини і автобуси, але , на жаль , їм це треба було робити самостійно вже на свій страх і ризик , так як зaвітного квиточка на матч їм ніхто з нас обіцяти не міг. Ми ж за старою доброю традицією назбирали від нашого фан проекту досить значний спИсочек , що нараховує 30 учасників форуму , плюс їхнє оточення - разом більше 50 чоловік. Як і при будь-якому великому виїзді на нашому форумі з'явилися новачки і є надія , що деякі з них продовжать з нами і далі ганяти по Європі , а не зникнуть туди звідки прийшли. Крім того цей виїзд був дійсно междyнародним , додавши впевненості в правильності рішення переїхати рік тому на інший хостинг і відкрити блог із загальним для всіх закінченням org . Крім нас " німців " в організації брала участь шведська філія майже в повному складі , включаючи лідерів Богдана та Андрика , з якими ми зависали на виїзді в Лондоні , після чого вони і організувалися в подібний проект. Скандинавським доповненням до них став наш старий добрий знайомий по виїзду в Осло Михайло з Норвегії . З'явилися в організації також двоє бельгійців , що напередодні Чемпіонату Європи з футзалу , який пройде в їхній країні дуже навіть до речі . Приємним моментом стало підключення до організаційних питань французьких українців , які пообіцяли подумати над створенням такої ж організації українських суппортерів у своїй країні. Саме " француз " StNikos на правах тубільця всім нам дуже допомагав у численних питаннях до, під час і навіть після виїзду , за що йому ще раз від усіх нас велика подяка! Британські українці ж традиційно організовувалися самі по собі. Ясна річ , що і ми всі добиралися до Парижа самостійно на різних видах транспорту. У відмінності від скандинавів , яким належало летіти на літаку і вони вже були на місці в понеділок , з Німеччини з різних її частин ( Франкфурта , Дюссельдорфа і Карлсруе ) в матч Дей до столиці Францii їхали три заповнені машини , автобуси Євролайн ( з Гамбурга і Майнца ) і французький швидкісний поїзд Thalys з Кельна . Щоб по можливості всі були разом і до стадіону було не так далеко їхати , нашим місцем дислокації вирішили вибрали хостель St Chrisophers Inn , розташований між двома паризькими вокзалами Gare de l'est і Gare du nord . Одна 10 - місцева і дві 8 місні кімнати , плюс додаткові місця " з підселенням " були заброньовані в ньому заздалегідь , що дозволило перемкнутися на організацію родзинки виїзду , якої мала стати загальна діаспорським зустріч перед матчем в українському ресторані , знайденого Богданом . А так як він завдяки щасливому випадку знаходився саме в тій частині Парижа , де і наш хостель і звідти можна було відразу виходити спільно на матч , то оргкомітет без зволікання схвалив це рішення ! StNikos'у залишалося лише зателефонувати і забронювати на нас весь ресторан ( 50 місць) з 16:00 до 18:30 . Вирішивши всі організаційні питання задовго до виїзду , здавалося , що все пройде гладко , але неприємний сюрприз чекав нас вже в самому хостелі. Доїхавши без особливих пригод до Парижа , якщо не вважати фінішну пряму в 800 метрів , переборену нами за довгих 45 хвилин , ми , вірніше я , стояв на рецепції в прострації і готовий був провалитися крізь землю ! Заброньований мною 10 -місний номер , виявився помилково жіночим і адміністрація хостеля навідріз відмовилася нас туди пускати , мотивуючи відмову тим , що це чисто жіночий поверх із загальним туалетом і душем на ньому. Розкидати нас по інших кімнатах не вийшло з причини переповненості хостеля . Стать за короткий час теж поміняти б не встигли , так що єдиною альтернативою , яку нам запропонували , була перейти в хостель тієї ж мережі , розташований в нібито 15 хвилинах ходьби (насправді в 2,5 км) , куди нам відразу ж, не відходячи від каси , і забили місця у двох кімнатах. Всі так нічого, якби ми не планували після матчу традиційну after party в першому хостелі і біганина після матчу туди-сюди в плани не входила. Таким чином замість спокійної вписки і спілкування зі старими бойовими товаришами ( в хостелі прямо біля входу вже були британці у французьких беретах , Петро мені передав наш банер , який забрав у Києві) ми , (залишивши в номері у норвежця Михайла , привезений на after party провіант , включаючи козацьку перцівку , подаровану нашому фан клубу , гостювавшим у Німеччини Олексієм з Харкова , і Нікітину гітару для можливого джем сейшен за мотивами виїзду в Зальцбрг ) як ужалені повинні були мчати в інший хостель щоб вписатися туди , адже час підтискав так як в 4 ми повинні були бути в українському ресторані. Замість цього ми лише в 4 були у нового хостеля . Дівчина на рецепції з подивом дивилася на стоявший перед нею захеканий натовп і на роздруківку резервації першого хостеля . У комп'ютері вона вперто не знаходила мого імені та адміністратору довелося дзвонити в перший хостель , де повідомили , що зробили бронь на ім'я " Ukrainian Football " ... Так що з горем по- полам (майже поміняв стать та iм'я) , ми швидко скинули речі і пішли до найближчої станції метро щоб їхати в ресторан. Позитивним моментом у ціx всіx нервуваннях став той , що мені не потрібно було ще їхати в іншу частину міста щоб забирати наші квитки на матч , які для мене привезли спортивні журналісти каналу 2 +2 . Увечері напередодні їх забрав мій приятель Вадим , єдиний з Німеччини приїхавший в понеділок . До речі само замовлення квитків відняло менше нервів ніж очікувалося! УФІ як і раніше відкрив їх продаж через інтернет. В одні руки правда можна було замовляти лише 20 , так що довелося розділити наші заявки на німецьку , шведську та французьку , але й цього не вистачило , так як за німецькою і французькою заявкою проходило більше 20 бажаючих. Тоді довелося писати офіційні листи і телефонувати в УФІ , які збільшили ліміт , додавши нас в т.зв " білий список" . До цього виїзду існувала проблема як отримати квитки , не живучи при цьому в Україні , так як зазвичай забирати їх можна було виключно в Києві та складалося враження , що організатори не знають , що є ще українці закордоном, якi із задоволенням відвідують матчі своєї збірної в Європі. Саме з цієї причини , я , не сподіваючись на розсудливість УФІ , написав доручення на знайомих журналістів і вони забрали нашу квоту , привізши їх з собою до Парижа. Але УФІ , побачив величезний ажіотаж та замовлення квитків саме за кордону таки організувала мiсто в Парижі , де їх можна було забрати . Їм виявился готель, де до речі зупинилася і наша збірна і деяким пощастило не тільки забрати квитки , але й сфотографуватися з і гравцями і тренерами. Можливо я і кусав би лікті , так як їх готель перебувал ще й набагато ближче місця поселення журналістів , але добре , що мене таки підстрахував в цьому питанні Вадим , за що і йому велика подяка ! Вадим уже чекав нас з квитками в ресторані і відбивав смс , куди ми пропали. По дорозі в ресторан ми зустріли Севіча з братом , яки тiльки прибули до Парижу. Всі разом ми і зайшли у вже повний українцями " Ресто " , при тому як виявилося не тільки з нашого фан проекту , але місця вистачило всім охочим і так як він сам по собі був невеликим , то атмосфера була досить-таки затишною. Персоналом нам були запропоновані кілька страв на вибір: борщ , салат олів'є , голубці з гречаною кашею , бефстроганов і гуляш . Якщо взяти перше і друге разом , то виходило 20 євро. У Німеччині дешевше не буде . А ось алкогольні напої коштували пристойно - пляшка львівського пива - 5 євро , а 0,5 пляшка хріновухи 40 євро. Але найголовніше , що можна було спокійно після всієї цієї біганини посидіти , поспілкуватися в невимушеній обстановці і звичайно ж поїсти. Я взяв борщ і голубці . Цікаво , що зовсім недавно я вдома якраз це все готував. Кухар кухаря не критикує , та й не було за що. Їжа була дійсно смачною. А от від алкоголю я відмовився. Мені завжди простіше зі спокійною душею без нервів перекинути чарку вже на after party , коли вся організація позаду. Поки ж виїзд був у самому розпалі. У ресторан підходили все нові і нові люди , які пробили через наш фан проект свій перший виїзд і отримували від мене свій квиток. Лише британці заглянули в ресто вже тоді , коли нас там же не було. Але зате  прийшли , як і обіцяли ! Хм ... Проте підтяглися до нас бельгійці і звичайно ж француз StNikos , що приніс з собою роздруковані нові заряди від ДенісаФлеша . Сам Денис , на жаль , cмог лише перед самим матчем потрапити на стадіон. Також до ресторану по моєму наводу приїхали колеги телевізійники з каналу 1 +1 , що зняла атмосферу, що панувала тут , інтерв'ю з деякими з нас і нашу репетицію зарядів . Новим хітом стала перекличка (с) ДенісаФлеш:







Наші кольори жовто-сині,- НАШІ КОЛЬОРИ ЖОВТО-СИНІ!



Всі ми, браття, з вами єдині,



- ВСІ МИ, БРАТТЯ, З ВАМИ ЄДИНІ!



Іншої немає дороги



- ІНШОЇ НЕМАЄ ДОРОГИ!



УКРАЇНО, ДО ПЕРЕМОГИ!



- УКРАЇНО, ДО ПЕРЕМОГИ!!!!



! ! ! , !!-!, !!-!, (хлопки)



УКРАЇНО, ДО ПЕРЕМОГИ!



! ! ! , !!-!, !!-!,



УКРАЇНО, ДО ПЕРЕМОГИ!  



Її допомагав виконувати куплений по дорозі в Саарбрюкені Drooshlik'ом мегафон . Цей новий атрибут , який прибрав до своїх рук Анархіст разом з бубном , який " приватизував " наймузичніший з нас Hикита , стали досить-таки вагомими , а головне гучними аргументом по дорозі до стадіону. До вокзалу ми йшли вулицями маршем на квітах і прапорах . Співали українські пісні , заряджали заряди , влаштовували переклички і навіть у поїзді не перестали цього робити , особливо перекликивая з одного кінця вагона в інший! Hикита так люто лупив по бубну , що на пасажира , що сидів поруч з ним було просто шкода дивитися . Біля стадіону нас взяла в кільце поліція , хоча, напевно , це навіть не потрібно було і робити , і провела до входy до гостьового сектору. Шлях був не довгий , але у вигляді відпочинку Анархіст на пів шляху запропонував усім сісти навпочіпки і потім усім дружно схопитися і застрибав під "Кто не скачет, тот петух" . Біля гостьового ми опинилися до непристойності рано , десь за 1,5 години до початку матчу. Це час витратили на фотографування і очікування інших. На жаль навіть при підтримки StNiko'sa, що говорить по французьки , довелося при першому ж кордоні розлучитися і з мегафоном і з бубном . " Сесуріті " навіть слухати не хотіли наших аргументів , що на плакаті заборонених на стадіоні речей вони не стоять і відразу розгортали нас назад , показуючи в бік камери зберігання , куди довелося їх віддати , але лише на час , так як бубен , який зіграв важливу роль при злагодженості в зарядах , пронести з другої спроби все-таки вдалося ! Спрацювала дипломатія ДенісФлеша , який все-таки уламав головну сесуріті . До речі на домашньому матчі в Києві французьких уболівальників пустили як з мегафоном , так і з великiм барабаном , в порівнянні з яким наш бубeн виглядав просто дитячою іграшкою. Та й на цьому матчі як виявилося французи також не були позбавлені своїх елементів підтримки! Причому таке нерівноправ'я відбувається регулярно. Відразу виникає питання з ким із нашої федерації потрібно обговорювати ці деталі щоб наприклад на наступному гостьовому матчі нас не ущемляли у своїх правах і від цього не страждала підтримка нашої команди? Чим ми гірші фанатів інших команд і збірних , яким не тільки на домашніх , але і гостьових українських матчах дозволяється проносити необхідні атрибути для злагодженого супорта ? Адже , будь  у нас в наявності мегафон , то може і не писали б деякі українські журналісти у своїх фото звітах : "А вот украинские фанаты несколько разочаровали. Конечно, перекричать «Стад де Франс» - задача нереальная, но хотелось, чтобы наши были более активными" . Так , завдання було звичайно ж не з легких , ДенісФлеш з бубном в ролі споукмена зі своєю божевільною харизмою намагався розворушити сектор , але , якщо спочатку у багатьох були присутні ще запал і бажання це робити , то побачив пропущені м'ячі в наші ворота , безвольну гру нашої збірної, яка навіть не намагалася щось змінити , бажання у багатьох зникало . Але ми всі все - одно вірили до останнього ! Адже навіть за рахунку 0:3 потрібно було забити всього один гол! Чекали , що Фоменко піде в Ва -Банк і зіграє у два нападники . Чекали кращого на даний момент бомбардира Чемпіонату України Марко Девіча ... Може бути саме тому після матчу у тих, хто був поруч на секторі не знайшлося жодного слова у виправдання цей, на жаль , ганьби. І ми не шукали виправдання і ніхто не хотiв скаржитися на суддю і нібито гол з офсайду , на актора Рібері та на штрафний за неіснуючу гру рукою , ми всі просто не розуміли як не йти на останніх хвилинах вперед, даже воротаревi Пятову при останнему кутовому, не зробити останню заміну щоб посилити гру другим нападаючим ! Як можна просто так було вивісити білий прапор ? ? ? Це розчарування звичайно ж трохи підкоригувало наші плани з After Party . Трохи посиділи в другій кімнаті в першому хостелі , та ще й на жаль не в повному складі , постаралися знайти позитив у самому виїзді , розпив дві пляшки горілки , Никита виконав якусь сумну пісню Джеймса Планта високим голосом і запакував гітару. Після чого наша 10 -ка підбадьорливої нічний 2,5 км прогулянкою вирушила по смутному і пустельному Парижу до себе в хостель , де половина відразу завалилася спати , так як бар внизу вже закривався. Правда в т.зв кімнаті відпочинку деякі все-таки "сообразили на троих з половиною" , закусивши яблуком , грушею і половиною пирожка з капустою , що взявся звідкись у Никити . Вранці зібралися знову в першому хостелі сфоткались не повною німецькою філією з банером біля вокзалу і роз'їхалися по напрямку будинків! На в'їзді до Німеччини перед Аахеном мою машину ще зупинилася прикордонна поліція ( п'ять підозрілих типів заезжающих з Бельгії / Голландії чим не привід ) , перевірили паспорти , позітхали разом з нами , що прикро програли , вкравши у нас дорогоцінний час приїхати додому до години пік, так що довелося ще й простояти в двох пробках. Дома , перевіривши пошту , я ще виявив 100 % рахунок першого хостеля за нібито скасування броні , але ситуацію цю за пару днів все-таки вдалося розрулити .Таким він був цей виїзд до Парижа. Масовим , багатообіцяючим , але , на жаль , по результату не найприємнішим ! З іншого боку тішить те єднання українців закордоном в ім'я ідеї спортивного вболівання і обнадіює , що може бути в кінці січня - початку лютого в Антверпені на Чемпіонаті Європи з футзалу ми всі разом з різних країн зберемося і запоєм " Ще не вмерли..."

на головну Переглянути фотоальбом Теги:France, Ukraine, Францiя, Україна, Paris
comments powered by Disqus