Динамо Загреб - Динамо Київ

Для мене все почалося з невеличкого автопробігу до штуттгартського аеропорту та вильоту з вкритого першим снігом Штуттгарта. Після години абсолютно нічим не визначного польоту ми приземлмлися у невеличкому аєропорту столиці Хорватії "Загреб-Плесо", який нагадував другорядний сільський аеродром.

Щойно ми вийшли з літака та приїхали перронним басом до залу прильоту та стали в чергу на паспортний контроль, сів і почав зарулювати на parkposition літак з Славетним Клубом Динамо Київ на борту. Приємно що для перельотів Динамо по можливості не використовує повітряних "легіонерв" і прибуло на вітчизняному Ан-148 "Грустный Ослик" в лівреї МАУ, який я мав можливість зфотографувати з досить близької відстані

Літак ВКДК зарулив на стоянку навпроти входу до залу прильоту і вже через декілька хвилин команду провезли перронним басом 15 метрів від літака до терміналу, не до якого-сь Ві-Ей-Пі, а до звичайного, входу, де мій паспорт вже дового та прискіпливо роздивлялася місцева поліцейська дама в кабінці паспортного контролю. За це я мав можливість зробити ці декілька світлин команди (а точніше півкоманди, бо багато гравців з різних причин залишелися в Києві): Пройшовши нарешті паспортний контроль я побачив Олексія Олександровича, який чекаючи на свій багаж біля багажної стрічки розмовляв по телефону напевне з самим Олегом Володимировичем та тримав у руці очевидно тактичний план завтрашнього принципового двобою... :D що не завадило мені попросити в нього автографа який він любїязно залишив на моєму зворотньому посадковому талоні. На виході Динамо вже чекав Бус, в який вони всі швиденько сідали. Я пересвідчився що літак азаровького AirOnix з пресою та туристами з Жулян ще в дорозі та Динамівський Антонов наійно запаркований поїхав собі у місто шукати нашу, як сказав Юра "пафосну хату"...

Через півгодини в шаттл-басі я опинився на центральному автовокзалі в Загребі, звідки ще хвилин за 10-12 трамваєм дістався "нашої" околиці, проїхавши ще повз, як потім виявилося, Максиміра, який з вулиці нагадував з вікна трамвая що завгодно, але не стадіон. Майже без проблем знайшов приватний будиночок, маленьку квартирку на першому поверсі родина хазяїв будинка здала нам як Ferienwohnung. Житло до речі було дуже гарним, якщо хтось захоче відвідати Загреб (там правда нема чого робити але про те пізніше), то можу рекомендувати: квартирка з не менш пафосною назвою SweetCondoZagreb, але воно таки condo і насправді sweet :) Зрозумівши що мені чекати на Юру ще десь півдня, я полишивши речі пішов роздивлятия Загреб на власний розсуд. І роздивився що це таке досить провінційне невеличке містечко, десь майже таке за площею як Карлсруе, в якому я зараз мешкаю, з населенням десь трохи більше півмільйона, з за дуже рідкісним виключенням нічим не визначною архітектурою та досить маленьким історичним центром. Внаслідок цієї майже 6 годинної прогулянки з перевою на поїсти національних страв та зігрітися глювайном виникли наступні фото.

Невеличка центральна площа, зі своїм Богданом Хмельницьким, перепрошую BanJelačić square. Хто він такий.

Від цієї площі я продовжив свою подорож навпростець час від часу звіряючись з картою, яку взяв у touristinfopoint на автовокзалі ще по дорозі до "хати". Місто живе різдвом та вступом до Євросоюзу що видно повсюду, але ніяк не футболом наступного дня, що й ше дивно зважаючи на їх турнірне становище.

Якийсь парк біля центру з невеличким різдв'яним ярмарком, з непаганим, але досить безхитрісним освітленням та кумедними металевии велосипедами, свічками і т.п.

І тут, як у тому анектдоті "снова вышел на Дерибасовскую", тобто на центральну площу. Від якої вирішив піти на гору та роздивитися їх центральній Храм що вже виднівся з самої площі. По дорозі побачив сувенірну крамницю, одну як потім виявилося з трьох. Сувеніри там були ніякі, але там були як рози Динамо Загреб, так і рози до Ліги Чемпіонів. Враховуючи відвідуваність їх матчів, роз, присвячених кожній з пари ігор, так як ми звикли там не існує, бо мабудь тираж не розпродадуть ніколи, а була тілки роза з одінією половиною знову ж таки ДЗ, а на іншій всі три їх суперники по групі А: ВКДК, ПСЖ та Порто з датам матчів у Загребі. На жаль не здогадався її сфотографувати, та і не придбав, в надії що біля стадіону знайду щось пристойніше та краще. Як потім виявилося марно - насправді то і було "краще". Ну ще 100 метрів вгору і я біля Собору. Симпатичний, але як і усе в Загребі невеликий. Отже стало майже повністю темно, і остаточно пожалкувавши що залишив вдома свій легкий фотоштатив для подорожей, пішов шукати де-б щось зїсти, зігрітися та випити місцевого пива. І знайшов неподалік від цієї площі, де вдень працює міський ринок.

Трохи підкріпившись знову опинився (деб ви думали? справді) на центральній полщі того самого Бана... і послухав деякий час місцевий рок. Про що співали здогадатися важко, але музика за стилем нагадувала щось у стилі Океану Ельзи. Досить непагано як на мене (чи то в них пиво таке? )

Годинник показував що вже треба десь непоспішаючи розвідати де тут GLAVNIKOLODVOR - центральный залізничний вокзал. І звірившись з картою потроху пішов, бо часу ще вистачало до прибуття потягу з "коллегою". По дорозі побачив яксь, судячи за логотипом, гніздо місцевих ультрас. Інстинкт самозбереження не дав мені наліпити на нього нашого стікера. Для тих хто не дуже переймається футболом існує ще Національний Театр. Вигляд вулиць на подступах до вокзалу навів мене на думку, що мою камеру треба заховати в сумку. :) Зайшов до місцевої крамниці придбати нам на вечір пива та чогось до пива, бо все вже потроху зачинялось.

Сам вокзал мав трохи жалюгідний вигляд. Думаю що вокзали у Фастові чи Козятині дадуть йому фору як за трафіком так і за розмірами, та мабудь за інфраструктурою та охайністю. Та і вказівниками де яка колія зараз вони не гірші - електронне табло показувало зовсім не ту колію на яку насправді прибула собака з Франкфурта. Нарешті локомотив затягнув ці нещасні 3 вагони Австрійського Бундесбану, з одного з яких і вийшов Юра.

Ну а далі була прогулянко пішки знову до центроальої площі, де у великому наметі що вже був видний на попередніх свытлинах (в якому доречі був абсолютно безкоштовний Wi-Fi) ми попили пива, зажували його різдвяними хотдогами та послухали вже англомовний рок у досить не поганому виконанні місцевої "самодіяльності". В основному там був репертуар Queen та деякі сольні речі безсмертного FreddieMercury, що я аж заностальгував за своїми студентськими роками...

Ну а потім, бо вже досить стомлені, Юра після мабудь 15 годин у потязі я після пішого єксплорейшн оф Загреб, трамвай, хата, пиво з чіпсам розмови та "надобраніч малята"...

на головну до форуму Переглянути фотоальбом Теги:Dynamo, Zagreb, Динамо
comments powered by Disqus